Тривожний розлад – це порушення психічної гармонії, яке на відміну відносно легкої короткочасної тривоги, спричиненої стресовою ситуацією, триває щонайменше 6 місяців, наповнюючи життя людини страхом і невпевненістю.
Закріплюючись згодом, тривога стає стійкою і перетворюється на властивість особистості – тривожність, що є найважливішим компонентом хронічного дистресу і свідчить про недостатності функціональних резервів людини подолання життєвих проблем. Підвищена особистісна тривожність тісно пов'язана із внутрішньоособистісними конфліктами, невротизацією та депресією, а також із психосоматичною патологією.
Надмірна тривожність, на думку видатного психотерапевта Карен Хорні, є базовим почуттям, що лежить в основі всіх неврозів, а згідно з Ірвін Ялом, «страх і тривога, які є неодмінними супутниками психотравми, надають руйнівний вплив на психіку».
До тривожних розладів відносять:
– Панічний стан: характеризується раптовим нападом жаху, який зазвичай супроводжується серцебиттям, потовиділенням, слабкістю, втратою свідомості або запамороченням, відчуттям припливу жару або ознобу; у людини тремтять або німіють руки, з'являється нудота, біль у ділянці грудної клітки або відчуття ядухи.
– Синдром нав'язливих станів (обсесивно-компульсивний розлад): пацієнт переживає наполегливі неприємні (нав'язливі, обсесивні) думки та використовує ритуали (компульсивні дії), щоб контролювати тривогу, спричинену тими самими думками. Наприклад, якщо людина одержима страхом інфекцій, у неї виробляється компульсія весь час мити руки.
– Посттравматичний стрес (ПТСР): виникає внаслідок важкої стресової події, пов'язаної із заподіянням фізичної шкоди чи насильства. Людина, яка страждає на ПТСР, знову і знову переживає свою травму, причому вдень це проявляється в думках, а ночами – у кошмарних снах. Він стає емоційно нечутливим, жорстким, дратівливим, більш агресивним, втрачає інтерес до того, що його насамперед тішило.
- Соціофобія (або соціальний тривожний розлад): людина стає надмірно тривожною і надто сором'язливою (затисненою) у повсякденних міжособистісних ситуаціях, відчуває постійний сильний страх, що на нього дивляться і засуджують, страх опинитися в незручному становищі. Він шалено хвилюється напередодні заходів і під час них, виявляючи це на тілесному рівні у вигляді почервоніння шкіри, сильної пітливості, тремтіння, нудоти та утруднень під час розмов. Потім він годинами переживає, що про нього скажуть після закінчення заходів.
– Специфічні фобії: сильний та ірраціональний страх перед чимось, що насправді не становить великої небезпеки, наприклад – страх закритого простору, висоти, ескалаторів, тунелів, води, польотів тощо.
– Синдром загальної тривожності: такий пацієнт відчуває постійне надмірне хвилювання і напруга, навіть якщо на те немає реальних причин або вони незначні, і не в змозі позбутися своїх хвилювань, хоча в більшості випадків розуміє, що його тривога набагато сильніше, ніж того вимагає ситуація. Людина перебуває у передчутті катастрофи, надміру стурбована питаннями здоров'я, грошей, сімейними проблемами чи труднощами на роботі. Це відображається в таких тілесних симптомах, як слабкість, головний біль, м'язова напруга або біль, задишка, припливи, утруднене ковтання, тремтіння, пітливість, нудота, запаморочення і т.д.
Стан тривоги стає провідним патогенетичним фактором при психосоматичній патології та, як правило, призводить до депресії.
Онкопсихологи виявили, що тривожність особливо висока у жінок, у яких згодом діагностується рак молочної залози. В іншому дослідженні психіатри з університету Бергена досліджували понад 62 тисячі людей у ході найбільшого в Норвегії медичного обстеження населення. Вони виявили статистично значущий зв'язок між високим ступенем тривожності, виявленою у частини обстежених десять років тому, та подальшим розвитком передракових станів.
Лікування високої тривожності (найчастіше в сукупності з неврозом і депресією) у центрі «ЕКСПІО» – це розумний вибір для тих, хто хоче уникнути загрозливих для життя захворювань у майбутньому!