Блукаючий нерв, або в медичній термінології вагус, є найдовшим черепним нервом, що проходить через вухо та шию в грудну клітку та черевну порожнину. Завдяки своїй великій протяжності, вагус управляє життєво важливими органами, включаючи серце, мозок і легені, а також відіграє важливу роль у взаєминах між селезінкою, кишечником, мозком та процесами запалення.
Основна функція блукаючого нерва – регуляція вегетативної нервової системи (ВНС) – частини нервової системи, що контролює автономні (мимовільні) функції організму, наприклад дихання, травлення, серцебиття.
ВНС має дві гілки: симпатичну систему, яка активізує реакції мобілізації, напруги, стресу (“битви або втечі”), та парасимпатичну систему, яка контролює функції розслаблення (“відпочинку та перетравлення їжі”). Їх баланс відбивається у показниках варіабельності серцевого ритму, яку можна розрахувати за даними електрокардіограми.
Симпатична та парасимпатична системи працюють взаємодоповнювально. Коли організм у стані стресу активізує симпатичну систему, тонус парасимпатичної реакції знижується, і навпаки. Тому активація парасимпатики при хронічному стресі (що лежить в основі всіх захворювань) шляхом впливу на вагус призводить до покращення стану здоров'я при багатьох хворобах.
Раніше з цією метою застосовували лише хірургічну стимуляцію блукаючого нерва шляхом імплантації стимулятора усередину тіла. У 1997 році американське Управління з контролю за продуктами та ліками (FDA) дозволило застосування цього методу для лікування епілепсії, а у 2000-х для лікування депресії та порушень харчової поведінки. Однак через незручність, можливості технічних ускладнень і побічних ефектів, наприклад, болю, кашлю, хрипоту голосу, цей метод не знайшов широкого застосування.
Революційним стало відкриття нехірургічного (неінвазивного) методу стимуляції вагуса – через шкіру в області зовнішнього вуха, де невелика ділянка поверхні іннервується однією з його гілочок. Виявилося, що стимуляція цієї області вуха справляє ефекти, аналогічні хірургічному методу.
Виявилося, що навіть один сеанс такого лікування (надшкірної аурикулярної електричної стимуляції блукаючого нерва – аСБН, taVNS) може значно покращити варіабельність серцевого ритму порівняно з контрольним лікуванням, що свідчить про його здатність підвищувати парасимпатичний тонус. Крім того, використання аСБН протягом 15-30 хвилин щодня протягом двох тижнів призводить до покращення показників депресії, якості сну та інших аспектів якості життя.
Блукаючий нерв проектується безпосередньо на серотонінергічні та норадренергічні нейрони в головному мозку, які пов'язані з багатьма нервово-психічними розладами, такими як депресія та тривога. Тому його електрична стимуляція забезпечує прямий модулюючий ефект на підкіркові ділянки мозку та призводить до зміни збудливості кори. Показано, що аСБН послаблює симпатичне збудження, пов'язане зі стресом, що відноситься до травматичних спогадів, а також зменшує симптоми у пацієнтів з ПТСР, тим самим благотворно впливаючи на нейрофізіологію, що лежить в основі посттравматичного стресового розладу.
Застосування аСБН може бути особливо корисним у літньому віці, оскільки старіння пов'язане зі зміною функцій вегетативної нервової системи та характеризується підвищенням симпатичної та зниженням парасимпатичної нервової активності. Такі вегетативні зміни можуть негативно впливати на роботу серця, емоції, настрій та роботу кишечника та можуть відігравати роль у вікових хворобах.
Метод безболісний, ефективний та безпечний. Пацієнти почуваються комфортно під час процедури, відчуваючи лише “поколюючі” відчуття у місці стимуляції. Вже показана його ефективність не тільки при епілепсії та депресії, але й при серцевій недостатності, запальних процесах, хворобі Альцгеймера, ожирінні, хронічному болі та шумі у вухах (тинітус).
Керуючись принципами інтегративної, холістичної медицини, поєднуючи електростимуляцію вагуса з психотерапією, інфузіями кетаміну та оксибутирату, транскраніальною електростимуляцією, реабілітацією мозку "Нейрохелп", тілесно-орієнтованою терапією та арт-терапією, можна досягти суттєвого покращення стану здоров'я пацієнтів.