Синдром подразненого кишечника (СРК) – це класичне психосоматичне захворювання, що виникає як результат реакції особливого типу особистості стресові переживання. У міжнародній класифікації хвороб цей синдром відноситься до рубрики психічних розладів - "соматоформна дисфункція вегетативної нервової системи нижньої частини шлунково-кишкового тракту".
СРК є однією з найпоширеніших категорій гастроентерологічних порушень. Різні варіанти цієї хвороби діагностуються нині у 10-20% населення планети. Як правило, вона протікає хронічно і може тривати багато років.
Захворювання найчастіше проявляється дискомфортними відчуттями в животі, метеоризмом, болями в животі різної інтенсивності та частоти, розладами випорожнень у вигляді проносів та запорів, нерідко з виділенням слизу. Ці розлади здебільшого протікають нападово і пов'язані з емоційним станом пацієнта.
СРК часто супроводжує гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, синдром хронічної втоми, фіброміалгія, головний біль, болі у спині.
Дослідження показують, що у значної кількості пацієнтів із СРК зустрічаються такі особистісні особливості, як тривожна недовірливість, пунктуальність, педантизм, моралістичність, труднощі у вербалізації своїх емоцій (алекситимія), схильність до обсесивних реакцій, залежність від думки значимих інших. Відзначено часте початок дискомфортних відчуттів у шлунково-кишковому тракті ще в дитинстві як реакції на дисфункціональні відносини з батьками.
Гострий чи хронічний стрес, як у багатьох інших хронічних больових синдромів, є зазвичай пусковою ланкою даного захворювання та причиною його рецидивів. Панічне розлад, тривога і депресія зустрічаються у 50-60% хворих, причому тривога проявляється вже на початкових етапах хвороби, а депресія приєднується через деякий час. Тому своєчасна та кваліфікована оцінка психічного стану при цій хворобі є основою успіху лікування пацієнтів.
Вчені відзначають найтісніший взаємозв'язок осі «мозок – кишечник» та необхідність спрямованого терапевтичного впливу як соматичні, так і психоемоційні ланки СРК. При цьому застосування тільки кишечника-орієнтованих лікарських засобів може призвести лише до тимчасового поліпшення стану та сприяє хронізації хвороби. Тому сучасне лікування СРК включає психотерапію, рекомендації щодо харчування, призначення лікарських засобів і застосування різних додаткових методів, про які піде нижче.
Небезпека неефективного лікування СРК полягає у його переростанні в неспецифічний виразковий коліт (НЯК) — патологічний стан кишечника, в основі якого лежить хронічний запальний процес. Якщо СРК супроводжується лише функціональними змінами, то при виразковому коліті утворюється органічний дефект слизової оболонки кишки, що набагато серйозніше. Почастішання випорожнень до 20-40 разів, домішка слизу і крові в калі, тенезми (ріжучі болі з марними позивами на дефекацію), погіршення загального стану - головні ознаки неспецифічного коліту з виразковим ураженням стінки кишки.
Ефективним при обох захворюваннях, на наш досвід, є комбінація психотерапії з транскраніальною електростимуляцією (ТЕС), що сприяє нормалізації перезбуджених відділів мозку, пов'язаних із кишечником.
Перспективним методом лікування запалення та болю, пов'язаного з СРК та НЯК, є інфузійне лікування кетаміном. Показано, що вісцеральний (ЖКТ) біль пов'язаний з NMDA-рецепторами, на які ефективно впливає кетамін. Також виявлено, що цей препарат здатний знижувати висцеральну надчутливість. Тому при синдромі подразненого кишечника та НЯК доцільно застосування кетамінової терапії спільно з психотерапією та ТЕС.
Поєднуючи психотерапію з інфузіями кетаміну, транскраніальною електростимуляцією (ТЕС), реабілітацією мозку "Нейрохелп", тілесно-орієнтованою терапією та арт-терапією, можна досягти суттєвого покращення стану здоров'я пацієнтів.