Одне з основних джерел нинішньої паніки навколо коронавірусу – це регулярно спливаюча інформація про те, що не лише літні, а й молоді люди помирають від цього захворювання. Давайте розберемося, чому це трапляється і чому чим вищий рівень страху (=стрес), тим гірше протікає хвороба.
У своїй книзі "Канцерогенний розум". Психосоматичні механізми раку» я цитую багато інформації про вплив стресу на імунну систему та противірусний захист організму, т.к. активація онкогенних вірусів це один із механізмів раку. Оскільки організм однаково бореться з усіма вірусами, чи це корона або онкогенний, то наводжу уривки з книги, які допоможуть вам зрозуміти, що саме люди, які перебувають у глибшому стресі, більш схильні до хвороб.
Ще творець психоаналізу Зигмунд Фрейд у своїх ранніх працях зазначав, що сильні емоції можуть впливати на опірність або збільшення сприйнятливості до інфекційних захворювань (Freud S., 1953).
Коли стрес стає хронічним, ефективність імунітету падає, і цього висновку дійшов ще основоположник вчення про стресі Ганс Сельє. З того часу з'явилося багато досліджень, що підтверджують це становище. Згідно з проведеними мета-аналізами, між 1977 і 1991 роками. було проведено 36 наукових праць (Herbert T., Cohen S., 1993), а вже до 2004 року – близько 300 досліджень, що описують взаємини між стресом та імунною системою. Ці роботи довели, що чим довше триває стрес, тим більше пригнічуються функції імунної системи на різних її рівнях, внаслідок чого стрес із адаптаційного перетворюється на патогенний процес (Segerstrom S., Miller G., 2004).
Зокрема, стрес веде до атрофії тимусу, який, як ми пам'ятаємо, є одним із основних органів, відповідальних за імунну відповідь (Hasegawa H., Saiki I., 2002). Знижується також активність NK-лімфоцитів, зменшується здатність лімфоцитів до розмноження та зменшується здатність виробляти захисний імунітет (Cohen S. et al, 2001). Так, хронічний стрес суттєво знижує здатність нашої імунної системи створювати захисні антитіла при вакцинації від грипу (Segerstrom C., Miller G., 2004), а тяжкість інфекційного захворювання залежить від ступеня порушення стресом функції імунної системи (Peterson P. et al, 1991) . Ретельний аналіз, проведений в університеті Карнегі Мелон, виявив прямий та відтворюваний взаємозв'язок між стресом, інфекціями та грипом (Cohen S. et al, 1991).
Причому стрес, що вже виник у нас, як правило, вміло підтримується істерією в засобах масової інформації, які лякають нас наступаючим грипом і наполегливо рекомендують запасатися ліками і робити щеплення. Здогадайтеся, ким оплачуються ці кампанії? Подібну залежність від стресу демонструє і вірус герпесу – чим вищий стрес, тим частіше, триваліше та активніше розвивається герпесвірусне інфекційне захворювання (Glaser R., Kiecolt-Glaser J. K., 1994).
Показано, що поганий настрій та негативні емоції пов'язані зі зниженням кількості Т-лімфоцитів та здатності імунної системи виробляти антитіла, а гарний настрій та позитивні емоції – з підвищенням кількості Т-лімфоцитів та покращенням імунної відповіді (Stone A., 1987; Futterman A. et. al, 1994). Знижується імунітет і за хронічного стресу – депресії (Kiecolt-Glaser J., Glaser R., 2002; Bufalino C. et al, 2013).
У експериментах на тваринах хронічний стрес активує розвиток вірусних пухлин як і, як і вплив фізико-хімічних канцерогенів (Justice A., 1985). У людини хронічний психологічний стрес та депресія, внаслідок порушення здатності імунної системи контролювати латентний (неактивний) стан вірусів, активує розмноження таких онковірусів, як цитомегаловірус, вірус герпесу та вірус Епштейна-Барра. При цьому чим сильніший стрес, тим активнішим і тривалішим буде герпесвірусне інфекційне захворювання (Glaser R., Kiecolt-Glaser J., 1994; Godbout J., Glaser R., 2006). Жінки з високим рівнем повсякденного стресу мають знижену імунну відповідь на вірус папіломи HPV16, що робить їх більш уразливими до розвитку раку шийки матки (Fang C., et al, 2008).
Підкреслю, що сама собою стресова ситуація, з якою стикається людина, не обов'язково призводить до падіння імунітету. Важливо те, як людина справляється із ситуацією. «Те, як ми оцінюємо проблему, більше впливає на стан імунітету, аніж стрес сам по собі, – стверджує Сюзан Блауер-Ву, директор дослідницького центру при інституті раку Дана-Фарбер у Бостоні. – Люди з високим рівнем стресу, але ті, хто вміє з ним справлятися, збережуть свою імунну систему. У той же час, люди, які переживають незначний стрес, але не здатні його контролювати, демонструють падіння активності імунітету і схильність до захворювань» (Blauer-Wu S., 2002).»
Який із цього слід зробити практичний висновок у зв'язку з епідемією коронавірусу? Апріорі у більшості людей похилого віку знижений імунітет, адже не дарма вчитель, один з провідних геронтологів СРСР академік В. В. Фролькіс розробив концепцію «стрес-вік-синдрому». Що стосується молодих людей, якщо вони на момент захворювання перебувають у стані глибокого хронічного стресу, викликаного незціленими психотравмами або нерозв'язними внутрішньо- та міжособистісними конфліктами, і особливо якщо цей стрес дійшов до стадії депресії, то шанси на тяжкий перебіг захворювання дуже великі.
Тому:
1. Якщо ви в стані хронічного стресу чи депресії – подвайте серйозність ставлення до карантину.
2. Використовуйте вільний час для освоєння техніки антистресу – методів релаксації, медитації, йоги, йігун тощо. Інтернет має багато доступних курсів.
3. Працюйте з психотерапевтами та психологами, якщо не справляєтеся зі стресом та страхом самостійно.
В. Л. Матреницький