Гінекологічні захворювання в цілому можна розділити на три великі групи:
- Запального характеру, в т.ч. вірусні та венеричні,
- Викликані порушенням гормонального балансу (безпліддя, клімакс, порушення менструального циклу, дисфункціональні маткові кровотечі, порушення функції яєчників, овуляції, патології статевого дозрівання тощо),
– зміни у тканинах дистрофічного та гіперпластичного типу, у тому числі новоутворення (кіста яєчника, міома матки, ерозія шийки матки, гіперплазія ендометрію, злоякісні новоутворення).
Незважаючи на всю різноманітність жіночих хвороб, в основі практично всіх їх лежить хронічний стрес, а як схильність до надмірного реагування на стрес – специфічні особистісні якості. Основне становище серед них займають компоненти тривоги, гіпотимії (стійкого зниження настрою – перші ознаки депресії), пасивності та невпевненості у собі, низької самооцінки, залежності від чоловіка чи батьків, придушення емоцій та їх слабке усвідомлення.
Дослідження показують, що понад 90% пацієнток із хронічними гінекологічними захворюваннями висувають скарги на подружні, дитячо-батьківські та інші міжособистісні проблеми, зокрема самотність. Близько половини пацієнток страждають на психічні розлади, мають нижчі показники якості життя, переважно у сфері соціального функціонування.
На цьому фоні потужні психотравмуючі ситуації, що відбуваються в подальшому житті, діють як фактори провокації хвороби. Вони, зазвичай, пов'язані з переживаннями втрати (близької людини, відносин, статусу, фінансового становища тощо.). Також це можуть бути між- і внутрішньоособистісні конфлікти, що тривало не вирішуються, через неможливість задовольнити важливі для жінки потреби, які виявляються в «застійних», пригнічених або витіснених негативних емоціях – злості, страху, провини, образи, незадоволеності життям.
В обох випадках поступово розвивається хронічний психофізіологічний стрес, що послаблює захисні резерви організму, формується метаболічний синдром, пригнічується імунітет і підвищується чутливість організму до шкідливих агентів зовнішнього середовища (у тому числі бактерій, вірусів та канцерогенів). Встановлено, наприклад, що жінки з високим рівнем повсякденного стресу мають знижену імунну відповідь на вірус папіломи HPV16, що робить їх більш уразливими до розвитку раку шийки матки.
Якщо вирішити конфлікти, зцілити психотравму(и) та/або задовольнити значні потреби тривалий час не вдається, у жінки починає розвиватися стан безпорадності та безнадійності, що веде до депресії - Переважно неусвідомленої, іноді клінічної. Це, своєю чергою, сприяють різним патологічним тілесним станам, особливо у репродуктивної системі, які тому можна віднести до психосоматичним.
Сьогодні низка вчених розглядають всю комплексність і значущість психосоматичних зв'язків у медицині, і відповідно всі психосоматичні скарги (або як мінімум їх більшість) як прояв прихованої депресії. Відомий іспанський психіатр Лопес Ібор-старший був твердо переконаний, що психосоматичні порушення у багатьох випадках є депресивними еквівалентами. Згідно з В. Рифом, депресія, тривожність і соматичні порушення настільки пов'язані один з одним, що їх можна віднести до єдиного розладу.
Зокрема, неусвідомлений депресивний стан часто є основою синдрому передменструального напруги (предменструального синдрому, ПМС). Також медичні дослідження показали, що у більш тяжкій формі ПМС часто проявляється у невротичних жінок, особливо залучених до боротьби за існування та відчайдушні спроби «втриматися на плаву». Значну роль прихована депресія грає і походження хронічного тазового болю.
Вот почему при гинекологических болезнях обязательно нужно пройти психологическое обследование и с помощью психотерапии устранить те источники стресса (психотравмы и конфликты), которые неблагоприятно влияют на репродуктивную систему.
Хорошим додатковим немедикаментозним методом лікування є транскраніальна електростимуляція мозку (ТЕС). Вона широко використовується для лікування захворювань різного походження за рахунок свого аналгетичного ефекту, позитивно впливає на процеси репарації та підвищення психофізіологічного статусу людини, зменшує тривожність та депресивність.
Перспективним методом швидкого лікування психоемоційного дисбалансу, зумовленого хронічним стресом, є інфузійне лікування кетаміном.
Керуючись принципами інтегративної, холістичної медицини, поєднуючи психотерапію з інфузіями кетаміну, транскраніальною електростимуляцією, реабілітацією мозку "Нейрохелп", тілесно-орієнтованою терапією та арт-терапією, можна досягти суттєвого покращення стану здоров'я пацієнтів.