Хоча бронхіальна астма ще з середини минулого століття вважається класичним прикладом психосоматичного захворювання, більшість хворих і по сьогодні не мають про це поняття, роками і десятиліттями покладаючись тільки на ліки.
З точки зору психології, бронхіальна астма – хвороба, яка виникає у людей, «нездатних дихати на повні груди», виживати в цьому непростому світі.
Найчастіше психосоматична причина, що призводить до бронхіальної астми, виникає у дитинстві, коли дитина не зустрічає достатньої кількості кохання чи уваги з боку батьків. Інша крайність – надлишок батьківського піклування. В цьому випадку дитина «не може зробити самостійно жоден вдих», його весь час «роблять» за нього батьки.
І недолік турботи, і її надлишок є ситуаціями, в яких дитина несвідомо шукає вихід із ситуації, і хвороба з'являється для того, щоб змінити метод порятунку.
У таких дітей розвивається схильність придушувати депресію та агресію, пов'язану із незадовільними стосунками з батьками. Придушення агресії відбувається тому, що батьки забороняли висловлювати свої почуття («перестань кричати», «не плач»), а також тому, що дитина боялася ще сильніше відштовхнути від себе батьків, висловлюючи гнів – адже йому і так їх не вистачало. Астматики часто зазнають агресії в дуже сильній формі, але зазвичай вони не виражають, а пригнічують її, не дозволяючи собі «випустити гнів у повітря». Так поступово розвивається психофізіологічна домінанта хвороби.
Як це пов'язано з алергією? Відомий німецький фахівець у галузі психосоматики Вальтер Бройтігам наводить наступний клінічний випадок.
«Описано спостереження за 17-річною школяркою, у якої з 5 років почалися астматичні напади та виникла підвищена чутливість до кімнатного пилу та пір'я у постільних речах. У лікарні у неї несподівано на тлі гарного стану розвинувся важкий астматичний напад після того, як вона вдягла перешиту сукню матері. За ретельного розпитування було встановлено, що хвора з раннього віку перебувала у відносинах суперництва з матір'ю. Коли їй було 5 років, мати раптово застала її за грою під час пообіднього відпочинку, який суворо дотримувався в будинку. При цьому мати поклала її в ліжко поряд із собою. Було спекотно, мати спітніла, і хвора відчула огиду. Тоді в неї виник перший напад. Цільовий шкірний тест з розчинами з речовин і предметів, що містили піт різних людей, давав негативні результати, поки не провели пробу з пахвовим потом матері.
У дорослому віці дитяча історія найчастіше забувається, але бронхіальна астма залишається. Її загострення найчастіше відбуваються тоді, коли людина переживає самотність, смуток, або йому потрібно виявити відповідальність, сміливість та незалежність, але він змушений придушувати ці емоції. Більш докладно про психосоматичні механізми захворювання читайте тут.
Отже, для лікування астми необхідно усунути психотравмуючі переживання-«коріння» з минулого, і навчити людину новим способам прояви та управління емоціями – не через дихальну систему. Саме цьому присвячена інтегративна програма, розроблена у нашому центрі.
Хорошим немедикаментозним методом лікування бронхіальної астми є транскраніальна електростимуляція мозку (ТЕС). Вона широко використовується для лікування захворювань різного походження за рахунок свого аналгетичного ефекту, а також позитивно впливає на процеси репарації та підвищення психофізіологічного статусу людини. Як показують дослідження, ефективність, відсутність побічних ефектів та зниження залежності від лікарських препаратів дозволяє використовувати ТЕС у комплексній терапії астми.
Поєднуючи психотерапію з інфузіями кетаміну, транскраніальною електростимуляцією, реабілітацією мозку "Нейрохелп", тілесно-орієнтованою терапією та арт-терапією, можна досягти суттєвого покращення стану здоров'я пацієнтів.
Причини психосоматичних хвороб