Тиреотоксикоз (гипертиреоз)

Типові скарги хворих — підвищена дратівливість, нервозність, збудливість, безсоння, тремор, пітливість, тахікардія, непереносимість спеки, втрата ваги, діарея. Попри високу енергійність, людина відчуває загальну слабкість, неспокій, а емоції — розлиті, нестабільні, подеколи некеровані. Її внутрішній стан — це постійне напруження, тривожність, афективна лабільність. У крайніх випадках поведінка може стати імпульсивною, навіть невмотивованою.

Гіпертиреоз і психіка: глибинні зв’язки

У більшості хворих психоемоційні симптоми не просто супроводжують захворювання — вони займають центральне місце. І недарма: ще у працях психосоматичної школи Франца Александера підкреслювалося, що гіпертиреоз розвивається в людей, які змушені все життя боротися зі своїм глибоко вкоріненим страхом.

Психоемоційні потрясіння — смерть близької людини, втрати, травматичні події, тривала напруга або хронічне відчуття самотності — можуть стати спусковим гачком, що запускає хворобу. На тлі конституційної схильності, складних сімейних відносин у дитинстві та пригнічених емоцій, гормональна система стає особливо вразливою.

Фізіологічно все виглядає так: сильний стрес активує надниркові залози, підвищуючи рівень адреналіну та норадреналіну. Це, у свою чергу, стимулює вироблення тиреоїдних гормонів. Також стрес впливає на гіпоталамо-гіпофізарну систему — зростає секреція кортизолу та ТТГ, що може посилити чи спровокувати перебіг захворювання. Одночасно відбувається зниження імунного захисту, посилюється схильність до аутоімунних процесів.

Особистість за діагнозом

Люди з гіпертиреозом часто справляють враження сильних, активних, навіть надто енергійних. Вони багато працюють, намагаються перевершити себе й інших, ніби щось доводять. Але за цим — глибока втома, постійне внутрішнє напруження і страх: бути відкинутим, не впоратись, знову пережити біль дитячої самотності.

Такі люди схильні до самопожертви, прагнуть бути корисними, жити «для інших», часто нехтуючи власними потребами. Вони витісняють ворожість, ревнощі, гнів — і компенсують це гіперактивністю. Але пригнічені почуття не зникають — вони знаходять вихід через тіло.

Тиреотоксикоз — це не просто розлад залози. Це сигнал про внутрішній конфлікт: між бажанням тримати все під контролем і неможливістю так жити далі, між зовнішньою активністю і внутрішньою вразливістю. Як писав Александер, це «людина, яка все життя бореться зі страхом».

Шлях до зцілення

У лікуванні тиреотоксикозу психотерапія має займати не другорядне, а ключове місце. Без роботи з психоемоційними причинами стабільного результату досягти важко.

Серед ефективних немедикаментозних методів:

• Транскраніальна електростимуляція мозку (ТЕС) — зменшує тривожність, стабілізує емоційний фон, покращує сон, має анальгетичний ефект.

• Інфузійна терапія кетаміном у поєднанні з психотерапією — допомагає опрацювати глибокі психологічні травми, відновити емоційний баланс.

• Програми нейрореабілітації (як-от “Нейрохелп”) — сприяють регуляції нервової системи.

• Тілесно-орієнтована терапія, арт-терапія, глибинна психотерапія — дозволяють через тіло й творчість звільнити пригнічені емоції, знову «повернути собі себе».

Цілісний, індивідуальний підхід, що поєднує роботу з тілом, емоціями та психікою, дозволяє не лише зменшити симптоми, а й змінити сам стиль життя, в якому більше не потрібно жити «на межі».