Один із головних джерел нинішньої паніки навколо коронавірусу — це постійна поява інформації про те, що від цього захворювання помирають не лише люди похилого віку, а й молоді. Давайте розберемося, чому це трапляється і чому що вищий рівень страху (=стресу), то важче протікає хвороба.
У своїй книзі **«Канцерогенний розум. Психосоматичні механізми раку»** я наводжу багато інформації про вплив стресу на імунну систему та противірусний захист організму, оскільки активація онкогенних вірусів — один із механізмів розвитку раку. Оскільки організм бореться з будь-якими вірусами подібним чином — чи то коронавірус, чи онкогенний вірус, я пропоную уривки з книги, які допоможуть вам зрозуміти, що саме люди, які перебувають у глибокому стресі, є більш вразливими до хвороби.
—
**«Ще засновник психоаналізу Зиґмунд Фройд** у своїх ранніх працях зазначав, що сильні емоції можуть впливати на опірність організму або підвищувати сприйнятливість до інфекційних хвороб (Freud S., 1953).
Коли стрес стає хронічним, ефективність імунітету знижується — до такого висновку дійшов ще засновник вчення про стрес **Ганс Сельє**. Відтоді з’явилося багато досліджень, які підтвердили цей висновок. За метааналізами, у період з 1977 по 1991 рік було проведено 36 наукових досліджень (Herbert T., Cohen S., 1993), а до 2004 року — вже близько 300. Вони доводять, що чим довше триває стрес, тим більше пригнічуються функції імунної системи на різних рівнях, у результаті чого стрес із адаптаційного процесу перетворюється на патологічний (Segerstrom S., Miller G., 2004).
Зокрема, стрес призводить до атрофії тимуса — одного з головних органів імунної системи (Hasegawa H., Saiki I., 2002), знижується активність NK-лімфоцитів, зменшується здатність лімфоцитів до розмноження і вироблення захисного імунітету (Cohen S. et al., 2001). Так, хронічний стрес суттєво знижує здатність нашої імунної системи створювати захисні антитіла після вакцинації від грипу (Segerstrom C., Miller G., 2004), а тяжкість перебігу інфекційної хвороби залежить від ступеня порушення імунної функції під дією стресу (Peterson P. et al., 1991). Аналіз, проведений в університеті Карнегі-Меллон, показав чіткий і відтворюваний зв’язок між стресом, інфекціями та грипом (Cohen S. et al., 1991).
Крім того, вже виниклий у нас стрес зазвичай активно підтримується істерією у ЗМІ, які залякують нас «новою хвилею грипу» й нав’язують масову закупівлю ліків і вакцинацію. Як ви думаєте, ким фінансуються ці кампанії? Подібну залежність від стресу демонструє й вірус герпесу — що сильніший стрес, то частіше, триваліше та активніше розвивається герпесвірусне захворювання (Glaser R., Kiecolt-Glaser J. K., 1994).
Встановлено, що поганий настрій і негативні емоції пов’язані зі зниженням кількості Т-лімфоцитів і здатності імунної системи виробляти антитіла, а хороший настрій і позитивні емоції — з підвищенням кількості Т-лімфоцитів і покращенням імунної відповіді (Stone A., 1987; Futterman A. et al., 1994). Також імунітет погіршується під впливом наслідків хронічного стресу — депресії (Kiecolt-Glaser J., Glaser R., 2002; Bufalino C. et al., 2013).
У дослідах на тваринах хронічний стрес так само, як і фізико-хімічні канцерогени, активує розвиток вірусних пухлин (Justice A., 1985). У людей хронічний психологічний стрес і депресія через порушення здатності імунної системи контролювати латентний (неактивний) стан вірусів сприяють активації онковірусів — цитомегаловірусу, вірусу герпесу та вірусу Епштейна-Барра. Причому чим сильніший стрес, тим активніше й довше триває герпесвірусне захворювання (Glaser R., Kiecolt-Glaser J., 1994; Godbout J., Glaser R., 2006). Жінки з високим рівнем повсякденного стресу мають знижену імунну відповідь на вірус папіломи людини HPV16, що робить їх більш вразливими до розвитку раку шийки матки (Fang C. et al., 2008).
Наголошу, що сама по собі стресова ситуація, з якою стикається людина, не обов’язково призводить до зниження імунітету. Важливо, як людина з нею справляється. **«Те, як ми оцінюємо проблему, більше впливає на стан імунітету, ніж сам по собі стрес»,** – стверджує Сюзан Блауер-Ву, директорка дослідницького центру при інституті раку Дана-Фарбер у Бостоні. – **Люди з високим рівнем стресу, але здатні з ним впоратись, зберігають свою імунну систему. Водночас ті, хто переживає навіть незначний стрес, але не контролює його, демонструють зниження активності імунітету і більшу схильність до хвороб»** (Blauer-Wu S., 2002).
—
**Який практичний висновок із цього випливає щодо епідемії коронавірусу?**
Апріорі в більшості людей похилого віку ослаблений імунітет. Недарма мій вчитель, один із провідних геронтологів СРСР академік В. В. Фролькіс, розробив концепцію «стрес-вік-синдрому». Щодо молодих — якщо на момент зараження вони перебувають у стані глибокого хронічного стресу, спричиненого незціленими психотравмами або нерозв’язаними внутрішніми чи міжособистісними конфліктами, а особливо якщо стрес перейшов у депресію, то шанси на важкий перебіг хвороби зростають у рази.
### Тому:
1. Якщо ви перебуваєте в стані хронічного стресу або депресії — ставтеся до карантину з подвійною серйозністю.
2. Використовуйте вільний час для опанування антистресових технік — методів релаксації, медитації, йоги, цігун тощо. В інтернеті багато доступних курсів.
3. Працюйте з психотерапевтами або психологами, якщо не можете самостійно впоратись зі стресом і страхом.
**В. Л. Матреницький**
