Останнім часом з’явилося багато нових даних, які свідчать про потенціал сучасних терапевтичних стратегій у лікуванні депресивних розладів через корекцію дисбалансу нейротрансмітерів (біологічно активних хімічних речовин) мозку. Зокрема, численні доклінічні та клінічні дослідження демонструють, що порушення в роботі N-метил-D-аспартатних (NMDA) рецепторів, а також недостатня активність гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК) можуть бути ключовими факторами патогенезу депресії. Зокрема, надмірна активація NMDA-рецепторів, що спостерігається при значному стресі, спричинює нейротоксичні процеси та порушення нейропластичності, тоді ГАМК регулює гальмівні механізми настрою та емоцій. Отже, сучасна наукова парадигма орієнтована на розробку препаратів, що можуть одночасно пригнічувати збуджуючі процеси та активувати в мозку гальмівні механізми.
Одним із перспективних засобів є пропофол – унікальний внутрішньовенний загальний анестетик, який протягом більше 25 років використовується в клінічній практиці для проведення процедурної седації та загальної анестезії. Пропофол діє через декілька механізмів: він потужно потенціює ГАМК-А-рецептори, що забезпечує швидке посилення гальмівних процесів у центральній нервовій системі, а також активує гліцинові рецептори, сприяючи синхронізації нейронної активності. Водночас препарат пригнічує NMDA-рецептори, що зменшує патологічну збудженість нейронів і може сприяти відновленню нормальної нейропластичності.
Завдяки своїм фармакокінетичним особливостям, таким як швидкий початок дії та короткий період зведення, пропофол активно використовується в амбулаторних умовах. Його точне дозування дозволяє оперативно досягати необхідного рівня седації, а швидке відновлення свідомості після процедури забезпечує високий рівень безпеки. Результати численних клінічних досліджень підтверджують, що застосування пропофолу має сприятливий профіль безпеки, що робить його цінним інструментом у клінічній практиці навіть для пацієнтів з підвищеним ризиком ускладнень.
Відомо, що депресивні люди мають значно зменшену товщину кори головного мозку в ростральній середній лобовій звивині, парагіпокампальній звивині та задній поясній корі, і що депресивні симптоми негативно корелюють з площею острівцевої кори, яка грає важливу роль у роль у тілесному самоусвідомленні й емоційній сфері. Останні Clinical trials у США свідчать про потенціал використання пропофолу як альтернативного методу лікування депресивних розладів, особливо у випадках, коли традиційні методи не дають бажаного ефекту.
Введення пропофолу може забезпечити швидке покращення емоційного стану пацієнтів, що, ймовірно, пов’язано з відновленням функціональних зв’язків у нейронних мережах, відповідальних за регуляцію настрою. Важливо, що ті пацієнти, які отримували високі дози пропофолу і мали найбільше покращення симптомів, також мали менш зменшення об’єму лівого гіпокампу – дивовижний висновок, який може бути пов’язаний з гострим протизапальним ефектом пропофолу.
Крім того, в дослідженні використання пропофолу при ПТСР встановлено, що він зменшує довгострокове порушення синаптичної пластичності гіпокампу, спричинене моделлю ПТСР, і призводить до значно швидшого вимирання травматичної пам’яті, сприяє навчанню та відновленню пам’яті після ПТСР.
Поточні дослідження зосереджені на оптимізації дозувальних схем та режимів введення пропофолу для максимізації його терапевтичної ефективності. Інтеграція цього підходу в сучасну клінічну практику може відкрити нові горизонти в лікуванні важких форм депресії та ПТСР і сприяти значному покращенню якості життя пацієнтів.