Чи здатні психоделіки допомогти у відновленні після травм мозку?
У світі, де травми мозку та інсульти залишаються одними з головних причин інвалідності, пошук нових методів лікування є не просто актуальним, а критично важливим. Традиційні методи реабілітації мають свої обмеження, а фармакологічні підходи часто не дають очікуваного результату або супроводжуються значними побічними ефектами. Однак, на горизонті з’являється новий гравець – психоделіки, які почали розглядатися не лише як засоби для розширення свідомості, але й як потенційні терапевтичні інструменти.
Причини психосоматичних хвороб
Чому люди продовжують страждати від хронічних захворювань, незважаючи на прогрес науки? Чому традиційна медицина усуває симптоми, а вони повертаються знову і знову? Тому що лікується окремий орган або тканина, уражена хворобою, а не людина в цілому. А головне у людині – його особистість, психіка, його душа. Ще Сократ писав: “Немає тілесної хвороби окремо від душі”. Якщо лікувати окреме, ігноруючи ціле, хворобу перемогти неможливо! Досягнення нових наук – психонейроімунології, епігенетики, психонейроендокринології – переконливо доводять: більшість хвороб мають психосоматичну природу. Вони зумовлені хронічним психофізіологічним стресом, що пригнічує імунітет та інші системи захисту та саморегуляції організму. Стрес викликають невирішені важкі життєві проблеми, невиліковні психотравми, внутрішньо- і міжособистісні конфлікти, пригнічені переживання. Чим довше триває такий конфлікт, або зберігається невилікована психотравма, тим глибше хронічний стрес і тим серйозніше порушується функція ураженого органу – аж до розвитку раку. Тому повне лікування неможливо без усунення психологічних причин хвороби! Що таке психосоматична патологія з наукової точки зору? Це порушення здоров’я виникає внаслідок процесу соматизації – схильності людини до переживання. психологічного стресу на фізіологічному рівні, іншими словами, «втілення» негативних емоцій у тілі, що призводить до формування дискомфортних відчуттів, а за їх тривалого існування – до різноманітних порушень структури та функцій внутрішніх органів. Соматизація може бути гострою, коли вона опосередкована гострим стресом (наприклад, втратою близької людини) – найяскравішим її прикладом є інфаркт міокарда. Або персистуючою (хронічної, завзято поточної), що відбиває затяжні психологічні проблеми, і може тривати все життя, переходячи в психосоматичне захворювання. Така хвороба свідчить про порушення цілісності людини, відсутність гармонії між психічним, соціальним, духовним та фізичним рівнями її буття. Процес утворення психосоматичного розладу починається з поодиноких психосоматичних реакцій. Їхні прояви зникають, коли стресова ситуація, що викликала ці реакції, змінюється. При збереженні ситуації виникає функціональний психосоматичний синдром (так званий органний невроз – без органічних змін), для якого характерне виникнення у хворого соматичних симптомів. У результаті розвивається власне психосоматичне захворювання (психосоматоз) із морфологічними (структурними) змінами в органах. У його основі лежить формування психофізіологічної домінанти хвороби. Найважливішим чинником, що зумовлює тяжкість цього процесу, є тривалість існування психотравмуючого фактора (конфлікту), що викликає хронічну емоційну напругу. Поступово розвиваються невроз, тривожний розлад, депресія. Це, своєю чергою, веде до виснаження адаптивних можливостей людини та хроніфікації розладів функцій внутрішніх органів. Іншими словами, чим глибше хронічний психофізіологічний стрес тим інтенсивніше процес соматизації зрушується у бік органічних змін. На зорі формування психосоматики в середині минулого століття до психосоматозів відносили сім захворювань – бронхіальну астму, артеріальну гіпертензію, ревматоїдний артрит, виразкову хворобу шлунка та 12-палої кишки, неспецифічний виразковий коліт, тиреотоксикоз, нейродермит. Незважаючи на те, що навіть ортодоксальна медицина визнала ці захворювання психосоматичними, їх і донині лікують переважно медикаментозно – просто через те, що більшість людей не знають, що в їх лікуванні найбільшу користь приносить психотерапія! Згодом до цього списку додали інфаркт міокарда, стенокардію (ішемічну хворобу серця), остеохондроз, екзему, псоріаз, оперізуючий лишай, мастопатію, психосоматичний тиреотоксикоз, цукровий діабет 2 типу, ожиріння та соматоформні розлади, подразненого кишечника, дискінезію жовчного міхура, хронічний панкреатит та безплідність при виключеній патології репродуктивної системи та інші. Сьогодні ж психосоматика “… виявляє виразне прагнення розширення своєї компетенції із включенням груп хвороб, які традиційно відносились до внутрішніх, інфекційних, неврологічних і власне психічних захворювань”, пише видатний представник психосоматичної медицини Німеччини Вальтер Бройтігам. А як доводить книга “Канцерогенний розум“, Написана керівником нашого центру, кандидатом медичних наук В. Л. Матреницьким, психосоматичним захворюванням можна вважати навіть рак. Загалом, розділяти хвороби на “психо-” та “соматичні” сьогодні втрачає будь-який сенс. Стає все більш зрозумілим, що будь-яка патологія людини – це насамперед психосоціальна проблема. Ви запитаєте, чому про це не “кричить” медицина? Хто ж із лікарів бажає втрачати роботу, клієнтів, звичний спосіб життя, перенавчатися…? Фактично, фармакологічно-орієнтована медицина по справедливості повинна іменуватися симптоматичною медициною, орієнтованою тільки на усунення тілесних сигналів психологічних проблем. У чому особливість інтегративної психосоматології, що розвивається нами? Інтегративність означає підхід до людини як до єдиної системи, де тіло, енергія, розум і духовність є рівнозначними партнерами. Тому, на відміну від класичної психосоматології, побудованої переважно на психоаналітичних принципах Зигмунда Фрейда, у нас робота з пацієнтом ведеться на відповідних чотирьох рівнях його буття. Найновіші наукові дані показують, що психотерапія під час лікування соматичних хвороб має так само реальний і глибинний вплив на організм, як і фармакологічні препарати. Згідно з дослідженнями, проведеними в університеті Маймі, під впливом курсу психотерапії зменшується вміст у крові агента стресу – гормону кортизолу, а у лейкоцитах – активність генів, відповідальних за запальні реакції. Вченими із Сибірського відділення РАМН показано, що застосування сугестивних методів може викликати довготривале підвищення вмісту стовбурових клітин у периферичній крові та збільшення довжини теломер (кінцевих ділянок хромосом) лімфоцитів. Це відбивалося у нормалізації показників імунного статусу пацієнтів. Дослідження ДНК італійськими вченими виявило, що психотерапія призводить до зміни активності генів протягом 90 – 120 хвилин від початку її застосування. Таким чином, під впливом нашої програми терапії відбуваються зміни в генетичному апараті органів і тканин, що є біологічною основою для активації процесів лікування від захворювання. Ми лікуємо будь-які психосоматичні захворювання, зокрема: Домінанта хвороби Програми та вартість
Дослідження та впровадження терапії з використанням психоделіків у системі охорони здоров’я ветеранів
За останні роки психоделічні речовини знову привертають увагу як потенційні інструменти для лікування різних психічних розладів, зокрема серед ветеранів, які стикаються з унікальними психологічними викликами. Стаття “Research and Implementation of Psychedelic-Assisted Therapy in the Veterans Health Administration” (Дослідження та впровадження терапії з використанням психоделіків у системі охорони здоров’я ветеранів), опублікована в “American Journal of Psychiatry”, пропонує глибокий огляд того, як ці речовини можуть бути інтегровані в систему охорони здоров’я ветеранів, які страждають від посттравматичного стресового розладу (ПТСР), депресії та інших психічних розладів. Історичний контекст та сучасне відродження Психоделіки, такі як ЛСД, псилоцибін, і MDMA, мають довгу історію використання в психотерапії. Однак, через політичні та соціальні зміни в 1960-х і 1970-х роках, їх дослідження було припинено. Зараз, завдяки новим науковим доказам та зміні суспільного ставлення, ми спостерігаємо відродження досліджень, особливо в контексті лікування ветеранів. Це відбувається на тлі зростаючої епідемії ПТСР і депресії серед ветеранів, де традиційні методи лікування іноді виявляються недостатньо ефективними. Дослідження психоделіків у психіатрії MDMA для лікування ПТСР: Клінічні дослідження показали, що MDMA, поєднане з психотерапією, може значно зменшити симптоми ПТСР. Методика включає кілька сеансів підготовки, самої психоделічної сесії та інтеграції пережитого досвіду в терапію. Псилоцибін і депресія: Псилоцибін, активний інгредієнт “чарівних грибів”, демонструє ефективність у зменшенні симптомів депресії, навіть у пацієнтів, які не відповіли на традиційні антидепресанти. Дослідження акцентують на тому, що один або кілька сеансів можуть привести до довготривалих позитивних змін. Ініціативи Департаменту у справах ветеранів США (VA) У грудні 2024 року VA оголосив про фінансування першого дослідження, присвяченого МДМА-асистованій терапії для ветеранів з ПТСР та розладом, пов’язаним із вживанням алкоголю. Це дослідження, яке проводитиметься у співпраці з Університетом Брауна та Єльським університетом, має на меті оцінити потенційну користь МДМА-асистованої терапії для ветеранів з коморбідними розладами. Планується, що набір учасників розпочнеться у 2025 фінансовому році, а загальний бюджет проекту становить приблизно 1,5 мільйона доларів США на п’ять років. Клінічні, правові та організаційні аспекти впровадження Впровадження психоделічної терапії в систему охорони здоров’я ветеранів вимагає врахування кількох ключових аспектів: – Клінічні аспекти: Психоделічна терапія зазвичай включає інтенсивні психотерапевтичні сесії, що може вимагати значних ресурсів та часу від медичного персоналу. Крім того, необхідно забезпечити належний моніторинг пацієнтів під час та після терапії для запобігання можливим побічним ефектам. – Правові аспекти: Хоча деякі психоделічні речовини отримують статус “проривної терапії” від FDA, їх використання все ще регулюється суворими законами. Необхідно розробити чіткі правові рамки для використання цих методів у клінічній практиці, враховуючи як федеральні, так і місцеві закони. – Організаційні аспекти: Інтеграція психоделічної терапії в існуючу систему охорони здоров’я ветеранів потребує підготовки персоналу, розробки протоколів лікування та забезпечення доступу до необхідних ресурсів. Також важливо враховувати етичні питання, пов’язані з інформованою згодою пацієнтів та їх безпекою. Поточні виклики та перспективи Незважаючи на обнадійливі результати досліджень, впровадження психоделічної терапії стикається з низкою викликів: – Обмеженість даних: Більшість досліджень мають невеликі вибірки та короткостроковий період спостереження. Необхідні масштабні рандомізовані контрольовані випробування для підтвердження ефективності та безпеки цих методів у довгостроковій перспективі. – Стигматизація та суспільне сприйняття: Психоделічні речовини часто асоціюються з нелегальним вживанням наркотиків, що може викликати упередження як серед пацієнтів, так і серед медичного персоналу. Освітні програми можуть допомогти змінити ці уявлення та підвищити обізнаність про терапевтичний потенціал цих речовин. – Етичні міркування: Забезпечення інформованої згоди пацієнтів є важливим аспектом психоделічної терапії. Пацієнти повинні бути повністю обізнані про потенційні ризики, побічні ефекти та очікувані результати терапії. Також необхідно враховувати уразливі групи пацієнтів, які можуть перебувати у кризовому стані, що ускладнює ухвалення раціональних рішень. Ще одним етичним викликом є забезпечення доступності терапії. Зважаючи на високі витрати, пов’язані з проведенням сеансів психоделічної терапії, існує ризик, що вона може стати доступною лише для обмеженого кола ветеранів. Це може створити соціальну нерівність у системі охорони здоров’я. Перспективи та рекомендації Психоделічна терапія має великий потенціал для трансформації підходів до лікування психічних розладів серед ветеранів. Для успішного впровадження цих методів у практику важливо: – Розширювати дослідження: Потрібно провести більше масштабних випробувань, які зможуть підтвердити довгострокову ефективність і безпеку психоделічної терапії. – Освітні ініціативи: Інформування медичного персоналу та ветеранів про можливості та обмеження психоделічної терапії допоможе подолати стигматизацію. – Розробка стандартів: Необхідно створити чіткі клінічні протоколи, які регулюватимуть проведення психоделічної терапії та забезпечать її безпеку. – Інтеграція в існуючу систему: Створення спеціалізованих центрів для проведення терапії у співпраці з Департаментом у справах ветеранів сприятиме доступності цих методів. – Законодавче врегулювання: Важливо співпрацювати з регуляторними органами, щоб розробити рамки, які дозволять використовувати психоделічну терапію відповідно до закону. Висновок Психоделічна терапія пропонує нові можливості для лікування ветеранів із посттравматичним стресовим розладом та іншими психічними розладами. Хоча попередні результати є багатообіцяючими, необхідно продовжити роботу над подоланням викликів, зокрема юридичних, етичних та організаційних, для того, щоб ця терапія стала доступною та безпечною для широкого кола пацієнтів. Впровадження цих методів може стати важливим кроком у покращенні психічного здоров’я ветеранів і забезпеченні їм гідного рівня життя після служби.
Кетамін може подолати дискінезію, що виникає при лікуванні хвороби Паркінсона
Дослідники з Університету Арізони розкрили нове розуміння одного з найпоширеніших ускладнень, з якими стикаються пацієнти з хворобою Паркінсона: неконтрольовані рухи, які виникають після років лікування. Хвороба Паркінсона – неврологічний розлад мозку, який впливає на рухи людини – розвивається, коли рівень дофаміну, хімічної речовини в мозку, що відповідає за рухи тіла, починає зменшуватися. Щоб запобігти втраті дофаміну, вводиться препарат під назвою леводопа, який пізніше перетворюється на дофамін у мозку. Однак тривале лікування леводопою викликає мимовільні та неконтрольовані рухи, відомі як дискінезія, спричинена леводопою. Дослідження, опубліковане в журналі Brain, виявило нові відкриття про природу дискінезії, спричиненої леводопою, і про те, як кетамін, анестетик, може допомогти у вирішенні цього складного стану. З роками мозок пацієнта з хворобою Паркінсона адаптується до лікування леводопою, тому леводопа викликає дискінезію в довгостроковій перспективі. У новому дослідженні дослідницька група виявила, що моторна кора – область мозку, відповідальна за контроль рухів – стає фактично «відключеною» під час дискінетичних епізодів. Дослідження показали, що кетамін може допомогти порушити аномальні повторювані електричні схеми в мозку, які виникають під час дискінезії. Це потенційно може допомогти моторній корі відновити контроль над рухом. Кетамін діє у таких пацієнтів у два етапи. Спочатку він порушує ці аномальні електричні схеми, що виникають під час дискінезії. Потім, через кілька годин або днів, кетамін запускає набагато повільніші процеси, які дозволяють змінювати зв’язок і активність клітин мозку з часом, відомий як нейропластичність. Вона триває набагато довше, ніж безпосередній ефект кетаміну. Нейропластичність – це те, що дозволяє нейронам формувати нові зв’язки та зміцнювати існуючі. Вживаючи одну дозу кетаміну, позитивні ефекти можна побачити навіть через кілька місяців. Ці висновки набувають додаткового значення у світлі клінічних випробувань Фази 2, що тривають в Університеті Арізони, де група дослідників з Департаменту неврології тестує низькі дози інфузій кетаміну як лікування дискінезії у пацієнтів з хворобою Паркінсона. Ранні результати цього дослідження здаються багатообіцяючими, і деякі пацієнти відчувають переваги, які тривають тижнями після одного курсу лікування. Дози кетаміну можуть бути змінені таким чином, щоб підтримувати терапевтичні переваги з мінімізованими побічними ефектами. Посилання на дослідження.