Цукровий діабет – це хвороба обміну речовин, що виникає через недостатність синтезу або засвоєння інсуліну, внаслідок чого організм не в змозі нормально переробляти глюкозу.
Ще з середини минулого століття цукровий діабет відносять до психосоматичним захворюванням, оскільки у його виникненні та течії винятково велике значення мають психічні чинники – як риси характеру (структура особистості), і гострі і хронічні стресові події.
Причина цього в тому, що ендокринна система загалом і підшлункова залоза, зокрема, дуже чутливі до дисбалансу нервової системи, що виникає через напружений психологічний стан людини. Коли хворий на цукровий діабет понервує, цукор у його крові росте, а коли заспокоїться – знижується. На відпочинку, у відпустці, коли немає стресу, цукор знижується іноді і до норми, тоді як спалахи гніву, часте переживання образи, провини, сорому, прокручування в голові неприємних подій активують хворобу.
Специфічні риси особистості у майбутніх хворих на діабет формуються ще в дитинстві, створюючи схильність до цього захворювання. Багато авторів відзначають, що такі діти до захворювання мали “підвищену сумлінність, серйозність, відсутність дитячої безтурботності”, при цьому у них спостерігалися порушення контактів з дорослими, конфлікти з родичами, труднощі соціального пристосування, тривожність, депресія, підвищена сором’язливість, знижена самооцінка.
Вчені з університету Мюнхена визначили такі основні причини, що сприяють розвитку діабету з погляду психосоматики:
– Пост-стресові депресії. Вони можуть розвиватися після якогось тяжкого потрясіння: втрати близької людини, розлучення батьків, міжособистісних конфліктів. У цих випадках організм як би “зависає” в стані шоку і ніяк не може з нього видертися, хоча ситуація вже пішла в минуле.
– Психологічна нестабільність, підвищена тривожність, відчуття панічного очікування. Організм у стані панічної атаки дуже швидко спалює цукор, інсулін ледве встигає вироблятися. Ось чому багатьом для того, щоб упоратися з нервозністю та тривогою, хочеться з’їсти чогось солодкого. Згодом потреба заїдати стрес стає постійною, і як наслідок порушується вироблення інсуліну.
Інші дослідники (Менделевіч, Соловйова, 2002) виділяють такі психосоматичні причини виникнення діабету:
1. Конфлікти та різні особисті потреби задовольняються за допомогою їжі. Може виникнути обжерливість і ожиріння, за цим – тривала гіперглікемія і далі виснаження інсулярного апарату підшлункової залози.
2. Внаслідок прирівнювання їжі та кохання, за відсутності кохання, виникає емоційне переживання стану голоду і тим самим, незалежно від надходження їжі, голодний обмін речовин, що відповідає діабетичному.
3. Діабет – наслідок хронічної тривоги, пов’язаної з несвідомим дитячим страхом бути переможеним і пораненим внаслідок агресивних бунтівних та сексуальних спонукань. У хворих на цукровий діабет часто спостерігаються надзвичайно сильні тенденції отримувати та приймати допомогу.
4. Страх, що зберігається протягом усього життя, мобілізує постійну готовність до боротьби або втечі, з відповідною гіперглікемією без скидання психофізичної напруги. На ґрунті хронічної гіперглікемії легко формується цукровий діабет.
Саме тому психотерапія повинна обов’язково включатися у лікування цукрового діабету (як першого, так і другого типу). Особливо ефективною є гіпнотерапія, під час якої психотерапевт допомагає пацієнтові згадати стресові події, що спровокували розвиток хвороби. Повертаючи у стані гіпнозу людини у минуле, гіпнотерапевт відключає механізми патологічного зв’язку, що викликає порушення обміну глюкози.
Хорошим немедикаментозним методом лікування є також транскраніальна електростимуляція мозку (ТЕС). Вона широко використовується для усунення болю різного походження за рахунок свого анальгетичного ефекту, а також позитивно впливає на процеси репарації та підвищення психофізіологічного статусу людини, зменшує тривожність та депресивність. Перспективним методом лікування запалення та психоемоційного дисбалансу, пов’язаного з алергією, є інфузійне лікування кетаміном.
Керуючись принципами інтегративної, холістичної медицини, поєднуючи психотерапію з інфузіями кетаміну, транскраніальною електростимуляцією, реабілітацією мозку “Нейрохелп”, тілесно-орієнтованою терапією та арт-терапією, можна досягти суттєвого покращення стану здоров’я пацієнтів.
